Чи обов’язково працівнику відпрацьовувати два тижні при розірванні трудового договору за власним бажанням? Як бути працівникові, який не бажає цього робити, а роботодавець наполягає на відпрацюванні?
Відповідно до ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі – КЗпП) працівник має право у будь-який строк розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, письмово попередивши про це роботодавця за два тижні. Попередження роботодавця про наступне звільнення є обов’язком працівника.
Проте у цілому ряді випадків закон зобов’язує роботодавців провадити звільнення працівників у строк, про який вони просять. Йдеться про скорочення двотижневого строку, оскільки по його закінченню працівник може звільнитися в загальному порядку. У цьому разі строк попередження про звільнення скорочується на розсуд працівника навіть до одного дня.
Випадки, коли на роботодавця покладається обов’язок звільнити працівника у строк, про який він просить, перелічені у ч.1 ст.38 КЗпП:
-
переїзд на нове місце проживання;
-
переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
-
вступ до навчального закладу;
-
неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
-
вагітність;
-
догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом;
-
догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи;
-
вихід на пенсію;
-
прийняття на роботу за конкурсом;
-
інші поважні причини.
Усі вони мають спільну ознаку — неможливість працівника далі продовжувати роботу.
За відсутності причин, що свідчать про неможливість продовження працівником роботи, сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви в межах двотижневого строку. У разі, якщо існує така домовленість, працівника можна звільнити навіть у день подання ним заяви про звільнення.
Роботодавець не має права звільняти працівника до закінчення двотижневого строку після подання заяви про звільнення, якщо працівник про це не просив, оскільки в межах вказаного строку він має право відізвати раніше подану заяву.
У разі, коли працівник самовільно залишив роботу (не попередив письмово роботодавця про звільнення за власним бажанням, залишив роботу до закінчення встановленого двотижневого строку попередження), роботодавець має право звільнити його за прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП).
