Про додаткову відпустку за шкідливі умови праці.
КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ПИТАННЯ: 3а який рік - поточний чи минулий (робочий чи календарний) і як ураховувати перебування на нарадах, обов'язкових щотижневих конференціях, засіданнях медичної і вченої ради, для участі в яких накази не видаються, якщо в підрахунку невідпрацьованих днів число менше від цілого (0,93, 0,76, 0,43 тощо) дня під час визначення кількості днів додаткової відпустки за шкідливі умови праці?
ВІДПОВІДЬ: Згідно зі ст.7 Закону України "Про відпустки" щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих чинників, за Списком виробництв, робіт, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (додаток 1 у редакції постанови від 13.05.2003 р. № 679, із змінами, внесеними постановою від 16.12.2004 р. № 1674).
Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.
Відповідно до ст. 9 названого Закону до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховується:
- час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менш як половину тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;
- час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
- час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих чинників.
Згідно з п. 9 і 10 Порядку застосування зазначеного вище Списку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 р. № 16, зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.01.98 р. за № 57/2498 (із змінами, затвердженими наказом Мінпраці від 04.06.2003 р. № 150, зареєстрованими в Мін'юсті 18.06.2003 р. за № 496/7817), додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу.
У розрахунок часу, що дає право працівнику на відповідну додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
Облік відпусток, що надаються працівникам, зобов'язаний вести власник або уповноважений ним орган.
Отже, для визначення конкретної тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими умовами праці має бути проведено атестацію робочих місць за умовами праці відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. № 442. Визначення тривалості такої відпустки базується на результатах гігієнічної оцінки умов праці за показниками та критеріями, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 31.12.97 р. № 383/55 "Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів", зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.98 р. за № 50/2490.
Якщо тривалість додаткової відпустки за результатами атестації робочих місць перевищує максимальну тривалість, зазначену Списком, відпустку може бути продовжено на кількість днів цієї різниці за рахунок власних коштів підприємства.
Тривалість щорічної додаткової відпустки, визначена за результатами атестації робочих місць за умовами праці, є базовою для розрахунку впродовж наступних п'яти років, оскільки атестація проводиться один раз на п'ять років відповідно до зазначеного вище Порядку.
Під час надання чергової відпустки для визначення конкретної тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу зайнятості працівника в умовах, передбачених Списком, слід визначити кількість відпрацьованих робочих днів (коли працівник фактично був зайнятий не менш як половину тривалості робочого дня у шкідливих умовах праці) впродовж періоду з початку попередньої відпустки до дати надання чергової і залежно від цього скласти й розрахувати пропорцію.
Наприклад, за результатами атестації робочих місць працівнику встановлено тривалість щорічної додаткової відпустки - шість календарних днів (за повний рік роботи у шкідливих умовах), а фактично за відповідний період він відпрацював у шкідливих умовах 150 днів. Отже, в цьому разі за фактично відпрацьований період він буде мати лише чотири календарних дні додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці.
О.Чернетенко, головний спеціаліст (експерт з умов праці) відділу державної експертизи умов праці
